1. Словник української мови у 20 томах

гнітючий

ГНІТЮ́ЧИЙ, а, е.

Який викликає тяжке й болісне почуття.

З великою осторогою треба підходити до важких, гнітючих тем, що розхитують нервову систему і автора, і читача (С. Васильченко);

Була гнітюча тиша в полі (П. Тичина);

// Сповнений важкого й болісного переживання.

Старався [Валентин Модестович] не згадувати про причини, які породили це гнітюче почуття (Ю. Шовкопляс);

Гнітючий настрій сильніше, ніж самі роки, кладе на людину печать старості (О. Гуреїв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гнітючий — гнітю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гнітючий — [гн'іт'учией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. гнітючий — -а, -е. Який викликає важке і болісне почуття. || Сповнений важкого і болісного переживання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гнітючий — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
  5. гнітючий — ГНІТЮ́ЧИЙ, а, е. Який викликає важке і болісне почуття. З великою осторогою треба підходити до важких, гнітючих тем, що розхитують нервову систему і автора і читача (Вас., IV, 1960, 59); Була гнітюча тиша в полі (Тич. Словник української мови в 11 томах