гнітючість

ГНІТЮ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість і стан за знач. гнітю́чий.

Сиділося за столом ніби з принуки, декому аж нестерпно було серед цієї гнітючості (О. Гончар);

Туман розвіявся десь перед полуднем. І тільки тоді всі відчули якусь гнітючість цього страшного місця (М. Білкун);

Вони [хмари] виявляють у просторах неба весь спектр стану і чуття..: від моторошної гнітючості осінньої сльоти .. – до грозової розкутості (О. Бердник).