гобіт
ГО́БІТ, а, ч.
Невисока (близько 90 сантиметрів) миролюбна казкова істота з товстеньким черевцем.
Про гобітів їй було відомо, що вони трохи боягузливі (Ю. Андрухович);
Гобіти одягаються в яскраве вбрання, взуття не носять, тому що в них на ногах від природи товста жорстка шкіра й густе буре хутро (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me