гобіт

ГО́БІТ, а, ч.

Невисока (близько 90 сантиметрів) миролюбна казкова істота з товстеньким черевцем.

Про гобітів їй було відомо, що вони трохи боягузливі (Ю. Андрухович);

Гобіти одягаються в яскраве вбрання, взуття не носять, тому що в них на ногах від природи товста жорстка шкіра й густе буре хутро (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me