говорений

ГОВО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до говори́ти.

Почулися Гапусині слова, говорені несміливо, боязко (Т. Осьмачка);

Патруль ставав з громом і чути було якісь ритуальні фрази, говорені при зміні варти тим, хто уступав, і тим, хто приймав варту (І. Багряний);

Володько розбирає і слова, хоча вони не нашою мовою говорені (У. Самчук);

// гово́рено, безос. пред.

Довгий час говорено в Острозі про похід князя на всі лади (А. Чайковський);

// у знач. ім. гово́рене, ного, с. Що-небудь сказане.

Я зрікаюсь говореного і каюсь у поросі й попелі!... (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Ми думаємо .. про смисл говореного (О. Довженко).