1. Словник української мови у 20 томах

говірливість

ГОВІРЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. говірли́вий.

– На жаль, це правда, – притакнув гетьман. А король, попавши у незвичайну для своєї вдачі говірливість, продовжав [продовжував]. – Не розумію поляків (Б. Лепкий);

Багатьом жінкам властива така не дуже приємна риса, як надмірна говірливість (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говірливість — говірли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. говірливість — -вості, ж. Абстр. ім. до говірливий. Великий тлумачний словник сучасної мови