1. Словник української мови у 20 томах

гогіт

ГО́ГІТ, готу, ч.

Звуки, шум гоготання.

Яскраво палали підпалені ожереди соломи по дворах, і до гуркоту бою, до дитячого вереску, іржання коней, стогону і зойків влилися тріск і гогіт вогню (З. Тулуб);

Металічний лязк потонув у .. гоготі моторів, у витті пропелерів (Іван Ле);

Зараз вона [шеренга] була схожа на темну хвилю, що з шаленим гоготом котилася згори (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гогіт — го́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гогіт — -готу, ч. Те саме, що гоготання і гоготіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гогіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. гогіт — ГО́ГІТ, готу, ч. Те саме, що гогота́ння і гоготі́ння. Металічний лязк потонув у .. гоготі моторів, у витті пропелерів (Ле, Клен. лист, 1960, 57); Яскраво палали підпалені ожереди соломи по дворах, і до гуркоту бою, до дитячого вереску, іржання коней... Словник української мови в 11 томах
  5. гогіт — Гогіт, готу м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. (см. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98. Словник української мови Грінченка