1. Словник української мови у 20 томах

годувальник

ГОДУВА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто утримує кого-небудь.

– Як же ми житимемо без нашого годувальника? – розпачливо голосила мати. – На кого ж ти нас залишив, Макарику! (Є. Доломан);

Стрільці сиділи на возах, і, за покивом німця, віз зривався з місця й мчав на площу, й стражденні жінки та діти бігли слідом, волали про помилування їхнього годувальника (Ю. Мушкетик);

Хоча б не поголили хлопцеві лоба і не відправили гинути в чужий край, за чужу свободу, як своєї катма... Він-бо єдиний годувальник у сім'ї, єдина материна підмога (Ю. Хорунжий);

// перен. Про те, що є джерелом засобів до існування.

У давні часи ліс був чи не єдиним надійним годувальником і захисником народу (М. Чабанівський).

2. Той, хто готує їжу, годує і доглядає кого-небудь.

Слідом за ними [солдатами] з термосами на горбах чвалали ротні старшини, невтомні солдатські годувальники (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годувальник — годува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. годувальник — -а, ч. 1》 Той, хто утримує кого-небудь. 2》 Той, хто годує і доглядає кого-небудь або готує їжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годувальник — див. селянин; чоловік Словник синонімів Вусика
  4. годувальник — Тваринний або рослинний організм, на якому або в якому існує і живиться паразит; у паразитів зі складними циклами розвитку розрізняють: проміжного г. (одного чи більше) для личинкових форм і г. кінцевого. Універсальний словник-енциклопедія
  5. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О. Словник синонімів української мови
  6. годувальник — Годува́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. годувальник — ГОДУВА́ЛЬНИК, а. ч. 1. Той, хто утримує кого-небудь. «Годувальником» в сім’ї, як правило, до революції був батько — глава сім’ї, і добробут всієї сім’ї залежав в основному від його заробітку (Нар. тв. та етн., З, 1957, 87); *Образно. Автор [М. Словник української мови в 11 томах