годувальниця

ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж.

1. Жінка, яка годує груддю немовля.

– Швидше, – прошепотіла графиня мамці, – а то пан знову прийде з тими ліками. – Тому я й хочу нагодувати [дитину], – шепнула годувальниця. Пан кажуть, що ті ліки натщесерце (Валерій Шевчук);

Пам'ятаю, ми гралися з сестрою на підлозі, в залі, а менший брат, немовля, був у спальні з годувальницею (з мемуарної літ.);

Не можна вживати спиртне годувальницям, бо дитячий організм особливо чутливий до дії алкоголю (з наук.-попул. літ.);

// рідко. Про тварин-ссавців, які годують малят своїм молоком.

Корів-годувальниць підібрано таких, які протягом доби дають достатню кількість молока для чотирьох сисунців (з газ.).

2. Жін. до годува́льник.

Місто живилося рибою – “царицею моря” скумбрією, “перлиною півдня” кефаллю, годувальницею хамсою (Ю. Смолич);

Старші бджоли-годувальниці, які ходили за матір'ю-бджолою і підкріпляли її їжею, розступились і пропустили Медунку (О. Іваненко);

Корова – годувальниця сім'ї. За коровою і господиня здорова (М. Рудь);

На відгодівельній машині працюють дві годувальниці, за якими закріплено по 1000–1200 курчат або курей (з наук. літ.).