1. Словник української мови у 20 томах

голення

ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко.

Те саме, що голі́ння.

Борода свербіла після голення (М. Коцюбинський);

При першому голенні брили тільки бороду, а вуса, як ознака зрілості, залишалися (О. Воропай).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голення — го́лення іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. голення — -я, с., рідко. Те саме, що гоління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голення — ГО́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що голі́ння. Борода свербіла після голення (Коцюб., 1, 1955, 40). Словник української мови в 11 томах