1. Словник української мови у 20 томах

голо

ГО́ЛО.

Присл. до го́лий 2, 3.

Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Ю. Збанацький);

Голо блищала річка (Б. Харчук);

// у знач. пред. Нічим не вкрито, нічого немає.

– Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! .. Верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (І. Нечуй-Левицький);

Було голо і пусто в степу (А. Головко);

Навколо було голо й сумно, мжичка поволi перейшла в дощ, зривався на нiч вiтер (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голо — го́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. голо — Присл. до голий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голо — ГО́ЛО. Присл. до го́лий 2, 3. Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Збан., Єдина, 1959, 25); // у знач. присудк. сл. Нічим не вкрито, нічого немає. — Скрізь голо, порожньо [на хуторі]! Ні на чому очей спинити!.. Словник української мови в 11 томах
  4. голо — Голо нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) грошей голо. Нѣтъ денегъ. Хоч грошей, каже, і голо, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119. Словник української мови Грінченка