голо
ГО́ЛО. Присл. до го́лий 2, 3.
Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Збан., Єдина, 1959, 25);
// у знач. присудк. сл. Нічим не вкрито, нічого немає.
— Скрізь голо, порожньо [на хуторі]! Ні на чому очей спинити!..Верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (Н.-Лев., IV, 1956, 82);
Було голо і пусто в степу (Головко, 1, 1957, 118).
◊ Гро́шей го́ло — немає грошей.
Купив би й село, та грошей голо́! (Укр.. присл.., 1955, 283).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голо — го́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- голо — Присл. до голий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- голо — ГО́ЛО. Присл. до го́лий 2, 3. Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Ю. Збанацький); Голо блищала річка (Б. Харчук); // у знач. пред. Нічим не вкрито, нічого немає. – Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! .. Словник української мови у 20 томах
- голо — Голо нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) грошей голо. Нѣтъ денегъ. Хоч грошей, каже, і голо, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119. Словник української мови Грінченка