голобля
ГОЛО́БЛЯ, і, ж.
1. Одна з двох прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін. жердин, у які запрягають коня.
Він там за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля (Ганна Барвінок);
Їде конем Гаврило – черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затягнув коня, що аж точиться (К. Гордієнко);
* Образно. Він рішуче насадив на ніс свої окуляри, поправив за вухами довгі дротяні голоблі й уже не глянув, а блиснув скельцями на Крутояра (В. Собко);
* У порівн. Мажуга підняв догори руку, наче голоблю. – Чужих не пускати! (М. Коцюбинський).
2. Довга жердина, яку використовували як зброю.
Кажуть, дід Мусій ще довго .. бив окупантів. Тільки вже не голоблею, а трофейним автоматом і гранатами (П. Козланюк);
Прездоровою голоблею орудував Прудивус, насідаючи на якогось меткого шляхтича (О. Ільченко);
Селяни хапали дрюччя, голоблі й молотили гусарів по головах (В. Чемерис).
Значення в інших словниках
- голобля — голо́бля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- голобля — -і, ж. 1》 Одна з двох жердин, прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін., в які запрягають коня. 2》 Довга жердина, яка використовувалася як зброя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голобля — поверта́ти / поверну́ти голо́блі (огло́блі) (наза́д). 1. Змінювати напрямок руху, рухатися в зворотному напрямку; вертатися. Піди ти до свого генерала,— сказав робітник в окулярах,— і скажи йому, що робітники вимагають, щоб начальство сюди прийшло .. Фразеологічний словник української мови
- голобля — Голо́бля, -блі, -блею; -ло́блі, -бель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голобля — ГОЛО́БЛЯ, і, ж. 1. Одна з двох жердин, прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін., в які запрягають коня. Він там за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- голобля — Голобля, -лі ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Ном. № 2818. см. оглобля. Словник української мови Грінченка