голосуючий
ГОЛОСУ́ЮЧИЙ, чого, ч.
Те саме, що голосува́льник.
Закінчив [староста] голосування, хоч голосуючих було ще кілька кіп (Л. Мартович);
Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або в кімнаті для таємного голосування (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосуючий — голосу́ючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голосуючий — Хто -ує, готовий -увати, учасник голосування, виборець, фр. голос. Словник синонімів Караванського
- голосуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до голосувати 1). || у знач. ім. голосуючий, -чого, ч. Той, хто голосує. Голосуючі акції — звичайні акції, які дають акціонерові право голосу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосуючий — ГОЛОСУ́ЮЧИЙ, а, е Дієпр. акт. теп. ч. до голосува́ти 1; // у знач. ім. голосу́ючий, чого, ч. Той, хто голосує. Закінчив [староста] голосування, хоч голосуючих було ще кілька кіп (Март., Тв., 1954, 65). Словник української мови в 11 томах