1. Словник української мови у 20 томах

голосівка

ГОЛОСІ́ВКА, и, ж., заст., лінгв.

Голосний звук.

Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (В. Самійленко);

– Або штраф, або в Миргороді я в Депеу [ДПУ] вас здам! Зачувши це неприємне збіговисько голосівок накінці, Лео Гельдфані миттю розкрив гаманця й одрахував гроші (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосівка — голосі́вка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. голосівка — -и, ж., заст. Голосний звук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голосівка — ГОЛОСНИ́Й ім. (звук), ГОЛОСІ́ВКА заст. Сполучний голосний; Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (В. Самійленко). Словник синонімів української мови
  4. голосівка — Голосі́вка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. голосівка — ГОЛОСІ́ВКА, и, ж., заст. Голосний звук. Наша мова (в основному своєму діалекті) має тільки чисті, виразні голосівки (Сам., II, 1958, 365). Словник української мови в 11 томах