1. Словник української мови у 20 томах

голосільниця

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст.

Жінка, яка голосить, причитає над покійником.

Жони голосили й голосили. Біла стариця .. з'явилася посеред голосільниць несподівано (І. Білик);

* У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосільниця — голосі́льниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. голосільниця — -і, ж., заст. Жінка, яка голосить над покійником, тужить за ним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Словник синонімів української мови
  4. голосільниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж., заст. Жінка, яка голосить, причитає над покійником. *У порівн. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосіль-ниця на похороні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19). Словник української мови в 11 томах