голубливо
ГОЛУБЛИ́ВО.
Присл. до голубли́вий.
Тося не сперечалась, як він став пестити їй голову, ніжно й голубливо приговорюючи, як нарешті він притиснув обличчя собі до грудей і почав гаряче й нестримно його цілувати... (М. Івченко);
Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (О. Гончар);
* Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубливо — голубли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- голубливо — ГОЛУБЛИ́ВО. Присл. до голубли́вий. Не зовсім до душі була провідникові молода, пухкенька блондинка.., яку мати голубливо називала Фросенькою (Гончар, Дорога.., 1953, 46); *Образно. В балці голубливо плескався сріблястий струмок (Кач., II, 1958, 402). Словник української мови в 11 томах