голублячий
ГОЛУ́БЛЯЧИЙ, а, е.
Ласкавий, пестливий.
Когось все жду – Співаючи. Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий (П. Тичина);
– А цукерок, що у папірцях, привезете? .. – Неодмінно привезу! – зітхає Никін, опускаючи свою важку й голублячу руку на золотистий чубчик найменшого (Є. Доломан);
Оксана тримала Сергійову руку в своїй і йшла поруч, поглядаючи на нього голублячими, усміхненими очима (А. Хорунжий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голублячий — голу́блячий прикметник ласкавий, пестливий Орфографічний словник української мови
- голублячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до голубити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голублячий — див. Добрий Словник синонімів Вусика