гомеозисний

ГОМЕО́ЗИСНИЙ, а, е.

Стос. до гомеозису.

Мутації гомеозисних генів викликають порушення розвитку окремих сегментів: наприклад, спостерігається утворення ніг замість антен із головного сегмента дрозофіли (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me