гомеозисний
ГОМЕО́ЗИСНИЙ, а, е.
Стос. до гомеозису.
Мутації гомеозисних генів викликають порушення розвитку окремих сегментів: наприклад, спостерігається утворення ніг замість антен із головного сегмента дрозофіли (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me