гомеорез

ГОМЕОРЕ́З, у, ч., біол.

Процес реалізації генетичної програми будови, розвитку й функціонування організму.

Антитезою до гомеостазу, який сприяє підтриманню внутрішньої сталості будь-якої живої системи, виступає гомеорез, що забезпечує можливість її еволюції (з наук. літ.).