гомофонічний

ГОМОФОНІ́ЧНИЙ, а, е, муз.

Те саме, що гомофо́нний.

Характерною рисою Лисенкового стилю став гомофонічний виклад, у якому відбувається “поліфонізація” окремих партій (з наук. літ.);

Еміліо де Кавальєрі належав до групи музичних діячів XVI століття, які прагнули воскресити давньогрецьку драматичну музику і дати перевагу гомофонічній музиці над поліфонічною (з навч. літ.);

Гомофонічне звучання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомофонічний — -а, -е. Прикм. до гомофонія. Великий тлумачний словник сучасної мови