гомофонія
ГОМОФО́НІЯ, ї, ж., муз.
Тип багатоголосся, за якого один із голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують його, акомпанують йому.
Гомофонія була художньо необхідною формою для оперної музики часів бароко (з наук. літ.);
Гомофонія сформувалася лише в епоху Відродження і потім швидко досягла свого розквіту (з навч. літ.).
△ (1) Унісо́нна гомофо́нія – виконання мелодії кількома голосами або інструментами в унісон.
Григоріанський хорал зазвичай виконують в унісонній гомофонії (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гомофонія — гомофо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гомофонія — -ї, ж. Тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії; гомофонно-гармонічний склад. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гомофонія — (від гр. homos — рівний і phone — звук, голос) — багатоголосний склад музики, в якому один з голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують, акомпанують йому. Словник-довідник музичних термінів
- гомофонія — гомофо́нія (від гомо... і ...фонія) тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії. Словник іншомовних слів Мельничука
- гомофонія — У музиці вид багатоголосся, при якому одна мелодична лінія домінує над акомпанементом (початок XVII ст.); поширена у класичному і романтичному стилі. Універсальний словник-енциклопедія