гомофонія

гомофо́нія

(від гомо... і ...фонія)

тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомофонія — гомофо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гомофонія — (від гр. homos — рівний і phone — звук, голос) — багатоголосний склад музики, в якому один з голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують, акомпанують йому. Словник-довідник музичних термінів
  3. гомофонія — ГОМОФО́НІЯ, ї, ж., муз. Тип багатоголосся, за якого один із голосів (як правило, верхній) є головним, а інші лише супроводжують його, акомпанують йому. Гомофонія була художньо необхідною формою для оперної музики часів бароко (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. гомофонія — У музиці вид багатоголосся, при якому одна мелодична лінія домінує над акомпанементом (початок XVII ст.); поширена у класичному і романтичному стилі. Універсальний словник-енциклопедія
  5. гомофонія — -ї, ж. Тип багатоголосся, що характеризується поділом голосів на головний і супровідні, чим відрізняється від поліфонії; гомофонно-гармонічний склад. Великий тлумачний словник сучасної мови