1. Словник української мови у 20 томах

гонористий

ГОНОРИ́СТИЙ, а, е.

Сповнений гонору (у 2 знач.).

Тільки що вибухнули з польського боку гармати, як запорожці .. перехопилися за річку і вдарили на блискучих, гонористих ворогів (А. Кащенко);

Катерина знала її ще тоді, коли дівчиною служила у гонористого Терезиного батька (С. Чорнобривець);

[Залєський:] Дивись ти, яка гонориста. Люблю таких (В. Собко);

// Пройнятий гонором; який виявляє гонор.

Слова зухвалі, гонористі Ніхто тут слухати не буде (П. Воронько);

Дивився, слухав [Григорій], як розквітає після дощу природа, і далі й далі відходив серцем від суєти, від гонористих помислів і благ (Василь Шевчук);

Ти погоджувався навіть потрапити під гостренький каблучок обмеженої міщанки, аби тільки задовольнити гонористе бажання мати дуже імпозантну дружину (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонористий — гонори́стий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гонористий — Чванливий, чваньковитий, гоноровитий, чванькуватий, гордовитий, р. гонорний, гоноровий, ок. заносистий, сил. ПИХАТИЙ, ЧЕСТОЛЮБНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. гонористий — -а, -е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. || Пройнятий гонором; який виявляє гонор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гонористий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  5. гонористий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. гонористий — Гонори́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гонористий — ГОНОРИ́СТИЙ, а, е, розм. Сповнений гонору (у 1 знач.); чванливий, пихатий. З попом, гонористим протоієреєм місцевого собору, при першій прояві з його боку до себе зневаги став «на ножі», примусивши його поводитись чемно (Вас. Словник української мови в 11 томах
  8. гонористий — Гонористий, -а, -е Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб. Словник української мови Грінченка