1. Словник української мови у 20 томах

гонористо

ГОНОРИ́СТО.

Присл. до гонори́стий.

– Та не палися так, леґіне.., – сказала гонористо Оленка, ніби тут вона була головною (А. Турчинська);

Капка гонористо задирає голову, роззявляє рота, щоб щось зухвале вимовити (І. Багряний);

Вiн в своїй сорочцi навипуск гонористо проходить мимо Яцуби (О. Гончар);

– В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій ноті, з переливами закукурікав півень (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонористо — гонори́сто прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. гонористо — розм. Присл. до гонористий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гонористо — ГОНОРИ́СТО, розм. Присл. до гонори́стий. *Образно. — В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій ноті, з переливами закукурікав півень (Чендей, Вітер.., 1958, 158). Словник української мови в 11 томах