гонористо
ГОНОРИ́СТО, розм. Присл. до гонори́стий.
*Образно. — В ту хвилину в комірчині протяжно і гонористо, на високій ноті, з переливами закукурікав півень (Чендей, Вітер.., 1958, 158).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гонористо — гонори́сто прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- гонористо — розм. Присл. до гонористий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гонористо — ГОНОРИ́СТО. Присл. до гонори́стий. – Та не палися так, леґіне.., – сказала гонористо Оленка, ніби тут вона була головною (А. Турчинська); Капка гонористо задирає голову, роззявляє рота, щоб щось зухвале вимовити (І. Словник української мови у 20 томах