гонорово

ГОНОРО́ВО, зах.

Присл. до гоноро́вий 2.

Кіт пильно подивився на пана Луцика і, гонорово прочимчикувавши до грубки, згорнувся під нею калачиком (Ю. Винничук);

Там баран сам себе поганяв на базар, ще й ціну визначав гонорово (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me