гоньба
ГОНЬБА́, и́, ж., рідко.
Те саме, що гоні́ння.
[Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Леся Українка);
Наближався цар до нього у гоньбі несамовитій, – Він тоді, коня хльоснувши, зник з очей тієї ж миті (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоньба — гоньба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гоньби́ рідко Орфографічний словник української мови
- гоньба — -и, ж., рідко. Те саме, що гоніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоньба — ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке). Словник синонімів української мови
- гоньба — ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння. [Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Л. Укр., II, 1951, 447). Словник української мови в 11 томах