гоньба
ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке). Не знав Сава про причину довголітньої відсутності сина, про переслідування, солдатчину, тюрми та заслання (Л. Дмитерко); Гоніння на інакомислячих; (Прісцілла:) Він перше мав до нього (християнства) неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Леся Українка); Всю країну охопила лихоманка поліцейських нагінок, попереджень і трусів (П. Колесник); Уже з виходом першої книжки Антоненка-Давидовича її автор зазнав страшного цькування з боку тодішньої критики (з газети).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоньба — гоньба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гоньби́ рідко Орфографічний словник української мови
- гоньба — -и, ж., рідко. Те саме, що гоніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоньба — ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння. [Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Леся Українка); Наближався цар до нього у гоньбі несамовитій, – Він тоді... Словник української мови у 20 томах
- гоньба — ГОНЬБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що гоні́ння. [Прісцілла:] Він перше мав до нього [християнства] неохоту, хоч і не вірив поклепу на віру і не хвалив гоньби на християн (Л. Укр., II, 1951, 447). Словник української мови в 11 томах