1. Словник української мови у 20 томах

гоп

ГОП, виг.

1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці й т. ін.

Сліпий по базару Оддирає постолами, Додає словами: “Ой гоп гопака! Полюбила козака” (Т. Шевченко);

Бив [Василько] батогом по землі, а за кождим скоком викрикував: Гоп! Гоп! Гоп! (Л. Мартович);

– Гоп – гоп! – б'є в долоні Іван Іванович. – Жвавіш, Фіалочко! (М. Хвильовий).

2. розм. Уживається як присудок за знач. го́пати.

А той [баран] тільки вгору гоп! Як тріснув рогами, – Так старого [Вовка] й покотив Догори ногами! (С. Руданський);

Руки дівчата їй простягли, вона схопила одну своєю .. та тільки – гоп! – уже на помості каблуками стукнула (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоп — гоп вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гоп — виг. 1》 Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці і т. ін. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. гопати. 3》 жарг., заст. Раптове пограбування на вулиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоп — А, ч., див. гопник. Л. Дереш створив супербойовик про супергероїв — українських неформалів (дико нагадують Дрімхеда і Боброїда знов-таки) і кровожерних гопів (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  4. гоп — (-а) ч. 1. крим. Нічліжка; місце, де можна переночувати за невелику плату. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239. 2. мол. Член аґресивного молодіжного угруповання. У суботу гопи повеселились на славу (Л. Словник жарґонної лексики української мови
  5. гоп — не кажи́ “гоп”. Не будь завчасно впевненим у здійсненні чого-небудь раніше наміченого. — Мине кілька днів і ви перестанете радіти. Я вам це гарантую... — Не кажіть “гоп”, товаришу Каргат (Ю. Шовкопляс); (Голос із мегафона:) Товариші! Шановні громадяни!... Фразеологічний словник української мови
  6. гоп — ГОП, виг. 1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці і т. ін. Сліпий по базару Оддирає постолами, Додає словами: «Ой гоп гопака! Полюбила козака» (Шевч., 1,1951, 128). 2. розм. Уживається як присудок за знач. го́пати. Словник української мови в 11 томах
  7. гоп — Гоп! меж. Подражаніе звуку отъ топанья при прыжкѣ или пляскѣ. Ой гоп, того дива! Наварили ляхи пива. Шевч. 158. Словник української мови Грінченка