гоп

(-а) ч.

1. крим. Нічліжка; місце, де можна переночувати за невелику плату. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239.

2. мол. Член аґресивного молодіжного угруповання. У суботу гопи повеселились на славу (Л. Дереш, Культ); Потенційний читач (орієнтовно — рекетир, кидала, гоп, лох, зек), якщо він навіть існує, потребує саме таких героїв (Книжник, 2001, № 22). БСРЖ, 134.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гоп — гоп вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
гоп — виг. 1》 Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці і т. ін. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. гопати. 3》 жарг., заст. Раптове пограбування на вулиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
гоп — ГОП, виг. 1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці й т. ін. Сліпий по базару Оддирає постолами, Додає словами: “Ой гоп гопака! Полюбила козака” (Т. Словник української мови у 20 томах
гоп — А, ч., див. гопник. Л. Дереш створив супербойовик про супергероїв — українських неформалів (дико нагадують Дрімхеда і Боброїда знов-таки) і кровожерних гопів (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
гоп — не кажи́ “гоп”. Не будь завчасно впевненим у здійсненні чого-небудь раніше наміченого. — Мине кілька днів і ви перестанете радіти. Я вам це гарантую... — Не кажіть “гоп”, товаришу Каргат (Ю. Шовкопляс); (Голос із мегафона:) Товариші! Шановні громадяни!... Фразеологічний словник української мови
гоп — ГОП, виг. 1. Звуконаслідування, яким супроводжується стрибок, притупування в танці і т. ін. Сліпий по базару Оддирає постолами, Додає словами: «Ой гоп гопака! Полюбила козака» (Шевч., 1,1951, 128). 2. розм. Уживається як присудок за знач. го́пати. Словник української мови в 11 томах
гоп — Гоп! меж. Подражаніе звуку отъ топанья при прыжкѣ или пляскѣ. Ой гоп, того дива! Наварили ляхи пива. Шевч. 158. Словник української мови Грінченка