1. Словник української мови у 20 томах

горбатіти

ГОРБА́ТІТИ, ію, ієш, недок.

1. Ставати горбатим.

Старий дедалі все старів, горбатів (Панас Мирний);

А мені чорний колір набрид, Ненавиджу його й проклинаю. Від його стопудових обид Передчасно горбатіти маю (В. Багірова);

Селяни горбатіли під клунками домашніх скарбів, кидаючись від обозу (Є. Пашковський).

2. Виглядати, як горб.

На злучині ж Трубежу й Альти горбатіли полкові вози (І. Білик);

Стіл, що горбатіє в притемку, хтів би для нас станцювати (О. Забужко);

Перед крайньою хатою поперек стежки горбатіло щось велике й іржаве.

3. розм. Тяжко працювати.

Вік горбатів [дід] вибійником, заробив пенсію, дітей довів до пуття (Є. Пашковський);

– Чи ти думав, що тут не треба горбатіти?! Гадаєш, у Штатах на тебе дуже чекають? (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбатіти — горба́тіти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. горбатіти — -ію, -ієш, недок. Ставати горбатим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбатіти — ГОРБА́ТІТИ, ію, ієш, недок. Ставати горбатим. Старий дедалі все старів, горбатів (Мирний, IV, 1955, 42). Словник української мови в 11 томах
  4. горбатіти — Горбатіти, -тію, -єш гл. Дѣлаться горбатымъ. Употребляется въ значеніи: беременѣть (въ пословицахъ). Дай, Боже, багатіти та спереду горбатіти (пожеланіе новобрачной). Словник української мови Грінченка