горбовий
ГОРБОВИ́Й, а́, е́, рідко.
Прикм. до горб.
Горбовий схил був зовсім випалений нещадним серпневим сонцем (із журн.);
// Вирощений на горбі, зібраний із горба.
Біля його ніг гніздом збилося пахуче горбове сіно (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me