1. Словник української мови у 20 томах

горбуватий

ГОРБУВА́ТИЙ, а, е.

Вкритий горбами, з горбами.

Приїхавши до станції при горбуватому надрічному місті, знов похилив [Катранник], за звичкою, на роздобуток (В. Барка);

Збоку з'являється горбувата поляна. Аж ген там, в кінці її, широкою стіною стоїть могутній ліс (Ю. Збанацький);

// З горбинкою.

У нього був ясний костюм, ясне волосся, ясно-синi очi й красивий горбуватий трохи нiс (Ю. Яновський);

Обличчя в нього було довгасте з трохи горбуватим носом і тонкими вигнутими бровами (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горбуватий — горбува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. горбуватий — -а, -е. Вкритий горбами, з горбами. || З легкою горбинкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горбуватий — ГОРБКУВА́ТИЙ (вкритий горбами, горбками), ГОРБА́СТИЙ, ГОРБИ́СТИЙ, ГОРБУВА́ТИЙ, ГОРБА́ТИЙ, ПА́ГОРИСТИЙ, ПАГОРБКУВА́ТИЙ, ШПИЛЯ́СТИЙ, КУЧУГУ́РИСТИЙ розм., БУГРУВА́ТИЙ розм. рідше, БУГРИ́СТИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. горбуватий — ГОРБУВА́ТИЙ, а, е. Вкритий горбами, з горбами. Збоку з’являється горбувата поляна. Аж ген там, в кінці її, широкою стіною стоїть могутній ліс (Збан., Ліс. красуня, І955,122); // 3 легкою горбинкою. Словник української мови в 11 томах