горбун
ГОРБУ́Н, а́, ч., розм.
Те саме, що горба́нь.
Від радості горбун не знав, що робити (М. Чабанівський);
Низенький горбун пішов до воріт, несучи в душі своїй гнів і образу на Шумейка (А. Шиян);
Горбун дивився на мене з жахом чи з подивом (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горбун — горбу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- горбун — -а, ч., розм. Те саме, що горбань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горбун — ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але... Словник синонімів української мови
- горбун — ГОРБУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що горба́нь. Низенький горбун пішов до воріт, несучи в душі своїй гнів і образу на Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 105); Від радості горбун не знав, що робити (Чаб., Балкан. весна, 1960, 90). Словник української мови в 11 томах