горбун

Значення в інших словниках

1. горбун — горбу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. горбун — ГОРБУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що горба́нь. Від радості горбун не знав, що робити (М. Чабанівський); Низенький горбун пішов до воріт, несучи в душі своїй гнів і образу на Шумейка (А. Шиян); Горбун дивився на мене з жахом чи з подивом (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
3. горбун — ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але... Словник синонімів української мови
4. горбун — ГОРБУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що горба́нь. Низенький горбун пішов до воріт, несучи в душі своїй гнів і образу на Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 105); Від радості горбун не знав, що робити (Чаб., Балкан. весна, 1960, 90). Словник української мови в 11 томах