гордота
ГОРДО́ТА, и, ж., діал.
Гордість (у 3 знач.).
І вигуки жваві: – Нєх жиє! Віват! – Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький);
– Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гордота — -и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордота — ГОРДО́ТА, и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.). І вигуки жваві: — Нєх жиє! Віват! — Лоскочуть гордоту сліпу королят (Стар., Поет. тв., 1958, 211); — Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (Коб., І, 1956, 74). Словник української мови в 11 томах