1. Словник української мови в 11 томах

гордота

ГОРДО́ТА, и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.).

І вигуки жваві: — Нєх жиє! Віват! — Лоскочуть гордоту сліпу королят (Стар., Поет. тв., 1958, 211);

— Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (Коб., І, 1956, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордота — -и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гордота — ГОРДО́ТА, и, ж., діал. Гордість (у 3 знач.). І вигуки жваві: – Нєх жиє! Віват! – Лоскочуть гордоту сліпу королят (М. Старицький); – Хто може мене присилувати? Мізерна гордота моїх родичів? (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах