гордощі
ГО́РДОЩІ, ів, мн. Те саме, що го́рдість 2, 3.
Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов’ю (Фр., IV, 1950, 193);
—Ого-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! — з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Крот., Сини.., 1948, 56);
3 ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Март., Тв., 1954, 355);
Засліплена гордощами, шляхта навіть у думці не припускала визнання будь-яких людських прав за тими, хто не був уроджоним [шляхтичем] (Панч, III, 1956, 66).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гордощі — го́рдощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- гордощі — -ів, мн. Те саме, що гордість 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордощі — ГО́РДОЩІ, ів, мн. Те саме, що го́рдість 2, 3. Щасливий властитель нової сокири дивиться на неї з гордощами, з любов'ю (І. Франко); З ним [учителем] вона заприязнилася. Скинула з себе гордощі попаді (Л. Мартович); – Ого-го!... Словник української мови у 20 томах
- гордощі — ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОР розм., ГОРДИ́НЯ заст., ПИХА́ заст. Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце?... Словник синонімів української мови
- гордощі — Го́рдощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)