гордовитість
ГОРДОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. гордови́тий 1, 3.
Гордовитість, зобиджене самолюбство, кривда в час любові, — все це збурлило його душу до самого дна (Н.-Лев., IV, 1956, 267);
Обтрусивши сніг, одразу ж стала схожа на ту Марію, яку він недолюблював за гордовитість і холодну неприступність (Руд., Остання шабля, 1959, 43);
Ми заявляємо це не від гордовитості чи пихи, а тому, що упевнені в своїх силах і правоті (Довж., III, 1960, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гордовитість — гордови́тість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гордовитість — ГОРДОВИТИЙ див. ГОРДИЙ і ГОНОР. Словник синонімів Караванського
- гордовитість — -тості, ж. Властивість за знач. гордовитий 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гордовитість — ГОРДОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. гордови́тий 1, 3. В неї блискавкою майнула думка тікати, але природжена гордовитість і почування своєї шаноби вдержало її на місці (І. Словник української мови у 20 томах
- гордовитість — ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОР розм., ГОРДИ́НЯ заст., ПИХА́ заст. Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце?... Словник синонімів української мови