горобчичок
ГОРО́БЧИЧОК, чка, ч.
Пестл. до горо́бчик.
Як дремене Горобчичок у садок, – Болить його головонька і чубок (Л. Глібов);
[Дівчина:] Чом, сіренький горобчичок, Та й зажуривсь, та й засмутивсь? (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горобчичок — горо́бчичок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- горобчичок — -чичка, ч. Пестл. до горобчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горобчичок — ГОРО́БЧИЧОК, чичка, ч. Пестл. до горо́бчик. Як дремене Горобчичок у садок, — Болить його головонька і чубок (Гл., Вибр., 1957, 88); [Дівчина:] Чом, сіренький горобчичок, Та й зажуривсь, та й засмутивсь? (Кроп., II, 1958, 79). Словник української мови в 11 томах
- горобчичок — Горобчичок, -чка м. ум. отъ горобець. Словник української мови Грінченка