1. Словник української мови у 20 томах

городчик

ГОРО́ДЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до горо́д.

Коли одна половина села пускала її [воду] на свої городчики, у другої боліло серце (М. Коцюбинський);

На городчику лiтнiй газда пiдгортає картоплю (О. Гончар);

Своя нивка, свій городчик наперед веселять око: отам буде просо, отам буряки, отут ростимуть висадки (Ю. Мушкетик).

2. Те саме, що паліса́дник.

Між тими двома домами двірок стоїть, перед вікнами городчик (А. Свидницький);

Онися скопала ввесь городчик і засіяла його квітками (І. Нечуй-Левицький);

Снилась йому сю ніч хата під ясенами і півники в городчику (С. Васильченко);

Приснилося жінці, що в її городчику виросла ружа (А. Калин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. городчик — горо́дчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. городчик — Горо́дчик. Дитячий садок. Треба ще згадати про діточізахистки (захоронки), діточі городчики (фреблівскі школи), сирітскі доми, доми поправи, заклади для сліпих і глухонімих і т. д. Всі вони є також почасти науковими закладами (Канюк, 1911, 103) // порівн. Українська літературна мова на Буковині
  3. городчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до город. 2》 діал. Палісадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. городчик — горо́дчик садок (ст): Минали пансіон, де в городчику пеклися на сонці, на лежанках, молоді жінки, напівроздягнуті, тільки в шортах і з перев'язками на грудях. Шкіра їх тіл і облич, рівно засмалена, нагадувала чорну, розводнену каву (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. городчик — ПАЛІСА́ДНИК (невеликий садок перед будинком), ПРИ́САДОК, ГОРОДЧИК діал. За ажурною дротяною огорожею виднівся палісадник (М. Олійник); У присадках над тинами вився хміль і визирали на дорогу жовтогарячі соняшники (Н. Рибак); Ой у моїм городчику чічка кучерява (коломийка). — Пор. 1. сад. Словник синонімів української мови
  6. городчик — ГОРО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до горо́д. Коли одна половина села пускала її [воду] на свої городчики, у другої боліло серце (Коцюб., І, 1955, 394). 2. діал. Палісадник. Між тими двома домами двірок стоїть, перед вікнами городчик (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  7. городчик — Городчик, -ка м. ум. отъ город. Словник української мови Грінченка