городчик
горо́дчик садок (ст): Минали пансіон, де в городчику пеклися на сонці, на лежанках, молоді жінки, напівроздягнуті, тільки в шортах і з перев'язками на грудях. Шкіра їх тіл і облич, рівно засмалена, нагадувала чорну, розводнену каву (Марська)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- городчик — горо́дчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- городчик — Горо́дчик. Дитячий садок. Треба ще згадати про діточізахистки (захоронки), діточі городчики (фреблівскі школи), сирітскі доми, доми поправи, заклади для сліпих і глухонімих і т. д. Всі вони є також почасти науковими закладами (Канюк, 1911, 103) // порівн. Українська літературна мова на Буковині
- городчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до город. 2》 діал. Палісадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- городчик — ГОРО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до горо́д. Коли одна половина села пускала її [воду] на свої городчики, у другої боліло серце (М. Коцюбинський); На городчику лiтнiй газда пiдгортає картоплю (О. Словник української мови у 20 томах
- городчик — ПАЛІСА́ДНИК (невеликий садок перед будинком), ПРИ́САДОК, ГОРОДЧИК діал. За ажурною дротяною огорожею виднівся палісадник (М. Олійник); У присадках над тинами вився хміль і визирали на дорогу жовтогарячі соняшники (Н. Рибак); Ой у моїм городчику чічка кучерява (коломийка). — Пор. 1. сад. Словник синонімів української мови
- городчик — ГОРО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до горо́д. Коли одна половина села пускала її [воду] на свої городчики, у другої боліло серце (Коцюб., І, 1955, 394). 2. діал. Палісадник. Між тими двома домами двірок стоїть, перед вікнами городчик (Свидн. Словник української мови в 11 томах
- городчик — Городчик, -ка м. ум. отъ город. Словник української мови Грінченка