горошкуватий

ГОРОШКУВА́ТИЙ, а, е.

Схожий на горошок.

Олесь, до краю змучений алергією, весь час ковтав білі горошкуваті пігулки (із журн.);

// Який складається з частинок, формою схожих на горошок.

Брав [Тихон] залізні грабельки, садівничу лопату і виходив копирсатися в чорній горошкуватій землі (М. Рудь);

// розм. Маленький і гладкий.

– За лікаркою послано? – спитав [підполковник] похмуро, дивлячись на присадкувату, горошкувату постать Сидорчука (Ю. Бедзик).