горьований
ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е.
Сповнений горя, біди; гіркий.
Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (С. Добровольський);
Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Іван Ле);
// Здобутий важкою працею; вистражданий.
Загубився [Прохор] між тими городськими панами, що так і дивляться, де б поживитися, що тільки й ждуть, доки мужик їм привезе того хліба горьованого (І. Микитенко);
З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (М. Стельмах);
// Який горював або горює.
– Ех, матері ви наші, жінки наші горьовані, – подумав Гурій Андріянович (І. Сенченко);
– З ваших слів вона [дівчина], видно, і горьована, і розумна (В. Логвиненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горьований — горьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- горьований — -а, -е. Сповнений горя, біди; гіркий. || Здобутий тяжкою працею; вистражданий. || Який горював або горює. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горьований — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- горьований — Горьо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горьований — ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий. Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Ле, Право.. Словник української мови в 11 томах