горьований
ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий.
Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34);
Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Ле, Право.., 1957, 241);
// Здобутий важкою працею; вистражданий.
Загубився [Прохор] між тими городськими панами, що так і дивляться, де б поживитися, що тільки й ждуть, доки мужик їм привезе того хліба горьованого (Мик., II, 1957, 79);
З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (Стельмах, Хліб.., 1959, 216);
// Який горював або горює.
— Ех, матері ви наші, жінки наші горьовані, — подумав Гурій Андріянович (Сенч., Опов., 1959, 76);
Є горем горьовані, свідомістю підкуті, пролетарської науки люди, а є злодюги й несвідомі (Ю. Янов., І, 1954, 254).
Значення в інших словниках
- горьований — горьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- горьований — -а, -е. Сповнений горя, біди; гіркий. || Здобутий тяжкою працею; вистражданий. || Який горював або горює. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горьований — ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий. Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (С. Словник української мови у 20 томах
- горьований — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- горьований — Горьо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)