гостина
ГОСТИ́НА, и, ж., розм.
1. Перебування в гостях; гостювання.
Три дні ходу – днина гостини! (примовка);
Перший день навчання після Різдвяних канікул нагадував собою небуденну гостину (Ірина Вільде);
// Відвідини.
Тепер нова комбінація про Вашу гостину до мене: чи не було б для Вас вигодніше [вигідніше] приїхати багато раніше вистави просто в Гадяч? (Леся Українка).
2. діал. Страви і питво, якими частують гостей.
Ми до двора – в дворі співи, сміхи, гостина, музика, – се пан комісію гостить (І. Франко);
Баба приготувала гостину, дівки сіли коло хлопців, їдять, п'ють (А. Калин);
// Бенкет.
Серед радісних окликів і співів почалася гостина (І. Франко);
Пані Павловська .. справляла у себе гостину на привіт нового року (О. Маковей).
3. діал. Гостя.
[Маруся:] Частуй, частуй .. Бо тепер я, панотченьку, гостина в тебе (І. Нечуй-Левицький);
Завітала до хати пізно гостина, серед ночі свято нарядила, то вже сну не буде на мене (С. Васильченко).
○ (1) У гости́ні, у знач. присл. – у гостях.
Виїхала вона, вже більше як два тижні буде, з Петербурга, та й досі їде, мала бути у брата і в тіток в гостині по дорозі, та отож гостює й досі (Леся Українка);
(2) У (на) гости́ну, у знач. присл. – у гості.
І дома не сидиться, і робити вже годі: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на їй було (Марко Вовчок);
І як його не піти до самого автора [М. Гоголя] на гостину – вшанувати пам'ять, доторкнутись до землі його дитинства! (Ю. Яновський);
Якби я міг літати разом з птаством, До тебе прилетів би у гостину (Д. Павличко).
Значення в інших словниках
- гостина — гости́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- гостина — Гости́на. Гостювання. Німецкі ґазети подають вість, що цар росийский вибере ся в маю разом з царицею в гостину до Берліну (Б., 1895, 10, 3) // пол. gościna — гостювання, być w gościnie — гостювати. Українська літературна мова на Буковині
- гостина — Гостювання; (до кого) відвідини; У ФР. частування, пригощання; (святкова) бенкет; Р. гість, гостя. Словник синонімів Караванського
- гостина — -и, ж., розм. 1》 Перебування в гостях; гостювання. || Відвідини. У гостині — в гостях. 2》 діал. Страви і питво, якими частують. || Бенкет. 3》 діал. Гостя. 4》 Феодальна данина на Волині у 18 ст., що її сплачували (натурою чи грішми) селяни, які мали овець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гостина — гости́на урочистий обід або вечеря; бенкет, частування (м, ср, ст)||забава, прийняття (приняття), трактамент Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гостина — Добре гостили, ледво пустили. Глум, коли в гостях побили. Таку гостину дав, що аж палицю поламав. Побив гостя у своїй хаті. Хочеш мати гостину, то візьми собі малу дитину. Дитина буде неволити тебе і попсує гостинність. Приповідки або українсько-народня філософія
- гостина — ГОСТЮВА́ННЯ (перебування в гостях), ГОСТИ́НИ, ГОСТИ́НА. За обідом він натякнув невістці, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання (Григорій Тютюнник); — Панове, а ви чому ж? Це ж гостина. Останні ваші гостини у нас, — проказав капрал.. — Прошу!... Словник синонімів української мови
- гостина — ГОСТИ́НА, и, ж., розм. 1. Перебування в гостях; гостювання. Три дні ходу — днина гостини! (Укр.. присл.., 1955, 225); Перший день навчання після різдвяних канікул нагадував собою небуденну гостину (Вільде, Б’є восьма, 1945, 136); // Відвідини. Словник української мови в 11 томах