гостина
ГОСТИ́НА, и, ж., розм.
1. Перебування в гостях; гостювання.
Три дні ходу — днина гостини! (Укр.. присл.., 1955, 225);
Перший день навчання після різдвяних канікул нагадував собою небуденну гостину (Вільде, Б’є восьма, 1945, 136);
// Відвідини.
Тепер нова комбінація про Вашу гостину до мене: чи не було б для Вас вигодніше приїхати багато раніше вистави просто в Гадяч? (Л. Укр., V, 1956, 269).
У гости́ні — в гостях.
Виїхала вона, вже більше як два тижні буде, з Петербурга, та й досі їде, мала бути у брата і в тіток в гостині по дорозі, та отож гостює й досі (Л. Укр., V, 1956, 320);
У (на) гости́ну — в гості.
І дома не сидиться, і робити вже годі: все б у гостину, та щоб убрання все нове та хороше на їй було (Вовчок, І, 1955, 17);
Якби я міг літати разом з птаством, До тебе прилетів би у гостину (Павл., Бистрина, 1959, 177);
В с. Люті, після того як хату «посвятять», запрошували 9 або 12 вдовиць на гостину, «аби б ліпше жити було» (Матеріали з етногр.., 1956, 89);
І як його не піти до самого автора [М. Гоголя] на гостину — вшанувати пам’ять, доторкнутись до землі його дитинства! (Ю. Янов., V, 1959, 141).
2. діал. Страви і питво, якими частують.
Ми до двора — в дворі співи, сміхи, гостина, музика, — се пан комісію гостить (Фр., II, 1950, 52);
Баба приготувала гостину, дівки сіли коло хлопців, їдять, п’ють (Калин, Закарп. казки, 1955, 11);
// Бенкет.
Серед радісних окликів і співів почалася гостина (Фр., VI, 1951, 77);
Пані Павловська.. справляла у себе гостину на привіт нового року (Мак., Вибр., 1954, 169).
3. діал. Гостя.
[Маруся:] Частуй, частуй.. Бо тепер я, панотченьку, гостина в тебе (Н.-Лев., II, 1956, 423);
Завітала до хати пізно гостина, серед ночі свято нарядила, то вже сну не буде на мене (Вас., Вибр., 1954, 25).
Значення в інших словниках
- гостина — гости́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- гостина — Гости́на. Гостювання. Німецкі ґазети подають вість, що цар росийский вибере ся в маю разом з царицею в гостину до Берліну (Б., 1895, 10, 3) // пол. gościna — гостювання, być w gościnie — гостювати. Українська літературна мова на Буковині
- гостина — Гостювання; (до кого) відвідини; У ФР. частування, пригощання; (святкова) бенкет; Р. гість, гостя. Словник синонімів Караванського
- гостина — -и, ж., розм. 1》 Перебування в гостях; гостювання. || Відвідини. У гостині — в гостях. 2》 діал. Страви і питво, якими частують. || Бенкет. 3》 діал. Гостя. 4》 Феодальна данина на Волині у 18 ст., що її сплачували (натурою чи грішми) селяни, які мали овець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гостина — ГОСТИ́НА, и, ж., розм. 1. Перебування в гостях; гостювання. Три дні ходу – днина гостини! (примовка); Перший день навчання після Різдвяних канікул нагадував собою небуденну гостину (Ірина Вільде); // Відвідини. Словник української мови у 20 томах
- гостина — гости́на урочистий обід або вечеря; бенкет, частування (м, ср, ст)||забава, прийняття (приняття), трактамент Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гостина — Добре гостили, ледво пустили. Глум, коли в гостях побили. Таку гостину дав, що аж палицю поламав. Побив гостя у своїй хаті. Хочеш мати гостину, то візьми собі малу дитину. Дитина буде неволити тебе і попсує гостинність. Приповідки або українсько-народня філософія
- гостина — ГОСТЮВА́ННЯ (перебування в гостях), ГОСТИ́НИ, ГОСТИ́НА. За обідом він натякнув невістці, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання (Григорій Тютюнник); — Панове, а ви чому ж? Це ж гостина. Останні ваші гостини у нас, — проказав капрал.. — Прошу!... Словник синонімів української мови