1. Словник української мови у 20 томах

гостренький

ГОСТРЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до го́стрий 1–6.

Казав козак, казав бурлак: – Дівчинонько-рибчинонько!.. Дай шабельку старенькую, Старенькую, гостренькую (Я. Щоголів);

Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Панас Мирний);

Білявому чоловікові промова Шільмана здалась надто гостренькою (Олесь Досвітній);

В голосі дівчини прорізалося щось гостреньке, неприязне (І. Волошин);

На полі осідає сніг, а під ним дзвінко дзюркотить вода. Проте ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (О. Копиленко);

Клим сьорбає запашний гостренький борщ, прихвалює невістку (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостренький — гостре́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гостренький — -а, -е. Пестл. до гострий 1-6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостренький — див. гострий Словник синонімів Вусика
  4. гостренький — Гостре́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гостренький — ГОСТРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до го́стрий 1-6. Казав козак, казав бурлак: — Дівчинонько-рибчинонько!.. Дай шабельку старенькую, Старенькую, гостренькую (Щог. Словник української мови в 11 томах
  6. гостренький — Гострий, -а, -е 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Ном. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мет. 238. Мала пташка, та кігті гостри. Ном. № 7325. 2) Остроконечный, конусообразный. Словник української мови Грінченка