1. Словник української мови у 20 томах

гостроверхий

ГОСТРОВЕ́РХИЙ, а, е.

З гострим верхом.

Високо здіймається гостроверха солом'яна покрівля (С. Васильченко);

Непорушними вартовими стояли гостроверхі копиці (М. Стельмах);

Сидять татари на конях, у гостроверхих шапках, вузько прорізаними очима роздивляються навколо (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостроверхий — гострове́рхий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гостроверхий — -а, -е. З гострим верхом. Гостроверхий собор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостроверхий — ШПИЛЯ́СТИЙ (який має загострений кінець, верх), ШПИЛЮВА́ТИЙ, ШПИЧА́СТИЙ, ГОСТРОВЕ́РХИЙ, ГО́СТРИЙ, ТОНКОВЕ́РХИЙ. Над оселями височіла шпиляста пожежна башта (О. Десняк); Він шептав щось.., ніби.. Словник синонімів української мови
  4. гостроверхий — Гострове́рхий, -ха, -хе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гостроверхий — ГОСТРОВЕ́РХИЙ, а, е. З гострим верхом. Високо здіймається гостроверха солом’яна покрівля (Вас., І, 1959, 292); Непорушними вартовими стояли гостроверхі копиці (Стельмах, Вел. Словник української мови в 11 томах
  6. гостроверхий — Гостроверхий, -а, -е Конусообразный. островерхій. К. ЧР. 5. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки. К. Досв. 123. Словник української мови Грінченка