гострість
ГО́СТРІСТЬ, рості, ж., рідко.
Те саме, що гострота́.
Так само спроквола, нібито бавлячись, провів [Пилип-з-Конопель] пальцем по тонкому лезу, пробуючи дзвінку та зимну гострість (О. Ільченко);
Великі темні поширені очі .. тепер дивляться пильно, сумно, спокійно. Навіть гострість носа, уст, підборіддя вигладилась (В. Винниченко);
Миші теж в сей раз ліпше тут живеться, ніж давніше. Нема тієї гострості на кожному слові (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гострість — го́стрість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- гострість — -рості, ж., рідко. Те саме, що гострота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гострість — ГО́СТРІСТЬ, рості, ж., рідко. Те саме, що гострота́. Так само спроквола, нібито бавлячись, провів [Пилип-з-Конопель] пальцем по тонкому лезу пробуючи дзвінку та зимну гострість (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах